Насилля
Софія Гладковська
Зранку і до ночі, Заплющені в нас очі. Закриті, забуті, закуті, Забиті з пантелику, Змучені, скривджені, спаплюжені, Сколені, склонені, спотворені, Розгублені, розбиті, У власному розумі закриті, Давно ідеї наші всі убиті. Не живемо, а існуєм, Складки розуму шліфуєм, Своїми ж ми руками, А виної всі оці от спами, Шуми інформаціїйні. Роки майбутні безнадійні... Ти знаєш як змінити це, Поглянь собі лиш у лице. Такий ти, ким хотів би бути? Не смій ти опускати руки!! Біль, страждання і зусилля, Ось ті ліки од розумового насилля Успіхів!
2022-02-14 18:08:19
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
➒ ➊ ➊
У власному розумі закриті (крапка) Давно ідеї всі вбиті. А винні лиш спами Поглянь собі в лице Такий ти, як хотів би бути? Цей спам спожити, щоб забути? Лише страждання і зусилля? Ховайся в світі розумового насилля Гарний вірш. Читав, витримуючи паузи. Фінальне Успіхів - хедшот.
Відповісти
2022-02-14 21:59:48
1
Інші вірші поета
__________ _________ Вечір Ніч
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2077
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2364