клаптик душі
Софья Шёпотом
гостра нестача озону в легенях, я обезкрилена в бездну лечу. сенсу нема існувати без тебе, смуток з'їдає, від болю кричу. "нас" вже нема, розлетілись у попіл, тільки коханням отруєна кров. довго чинила хворобі тій опір, згодом в полон її втрапила знов. роки минуть і ясним стане небо, сльози солонії змиють дощі. та залишиться на згадку про тебе чорний, обвуглений клаптик душі.
2018-05-04 05:44:39
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Софья Шёпотом
@Mene.net дякую!
Відповісти
2018-05-04 20:29:27
Подобається
Mene.net
@Софья Шёпотом ☺
Відповісти
2018-05-04 20:29:48
Подобається
Субстанція Ночі
Гарний вірш, чіткий ритм👍
Відповісти
2018-05-05 19:18:54
Подобається
Інші категорії
Соціальні Гумористичні Вірші до свят Подійні Філософські Сумні вірші
Інші поети
Mark Barecki
@mark_barecki
Mr. K
@kiwi_smith
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4357
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12946