клаптик душі
Софья Шёпотом
гостра нестача озону в легенях, я обезкрилена в бездну лечу. сенсу нема існувати без тебе, смуток з'їдає, від болю кричу. "нас" вже нема, розлетілись у попіл, тільки коханням отруєна кров. довго чинила хворобі тій опір, згодом в полон її втрапила знов. роки минуть і ясним стане небо, сльози солонії змиють дощі. та залишиться на згадку про тебе чорний, обвуглений клаптик душі.
2018-05-04 05:44:39
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Софья Шёпотом
@Mene.net дякую!
Відповісти
2018-05-04 20:29:27
Подобається
Mene.net
@Софья Шёпотом ☺
Відповісти
2018-05-04 20:29:48
Подобається
Субстанція Ночі
Гарний вірш, чіткий ритм👍
Відповісти
2018-05-05 19:18:54
Подобається
Інші категорії
Історичні Вірші в прозі Для дітей Радісні вірші Поеми Філософські
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Мария Шпир
@mariya_shpir
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3752
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2129