resurrection
вікно відчинене, я чую сутінкові голоси неначе ренді ортон чи соліст «альянсу». стіни гнітять мене, наполягають здатися без сил, та їм не стерти хвору посмішку у хвилі декадансу. мій провідник – молодий метро – безсумнівний вергілій, тож, відповідно, рими дикі й вибухово-сп'янілі. вони лоу-файні, так я граюсь із словесним вінілом. світ сумнівавсь: чи всі рукописи уже вщент згоріли? увага, спойлер: вони живі, і шелест липи наче знову воскрес. не захлинувсь в крові невдалих спроб – напевно, god blessed, тому кидаюсь в військо нових рим, неначе Арес. фінал цього сюжету – тиша, чи, все ж, вибух аес? відповіли собі? я теж, другий варіант – for sure. амур встиг вистрелити собі в скроню. лише тортур ноктюрн мій сповнений, ніяких почуттів. знов перекур – і я беру – не фростморн, а ескалібур: король артур.
2023-04-24 12:27:05
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8374
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9689