самым лучшим поэтам, всем и каждому
найпухнастіший з котиків
Поэзия — лезвие в лепестках, фигурные вазы для фраз хаотичных Становятся ярче, сильнее слова в тугом окаймлении строчек ритмичных Поэзия — меч, и она же — цветы, Но горе тому, кто решится бездумно места заполнять в строфах текстом, любым, чтоб главное рифма была позаумней Поэзия стерпит, увы, злобу дня, прогнётся под моду и под графоманство, и заново кто-то, "талантом" звеня, толпу поразит табуном диссонансов Послушай, стихи ведь — не продуктивность, не цех, не конвейер, не циферблат Бесплодна "повышенная активность", когда посредственен результат Поэзия — пёстрые витражи, а качество — точно не дело вкуса. Старайся, работай, твори от души, Пока производят, штампуют искусство
2020-07-22 13:58:56
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
whitekat
Красиво очень 💖
Відповісти
2020-07-22 14:30:36
1
Роман Евсиков
егор ты такой умничка горжусь тобой
Відповісти
2020-07-22 15:09:40
1
Шима Суда
😮👏🤩
Відповісти
2020-09-20 15:18:17
Подобається
Інші вірші поета
стишок про кошечек чуток пожил и написал сегодня планы на будущее
Інші поети
moody_bear_
@moody_bear_
Аня
@13AmYa05
kamilionus_
@kamilionus_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12781
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9307