Загублені
Пташечко моя, Ти піднялась надто високо, Там, де ніхто тебе не чекав. Пташечко моя, Ти падаєш у низ, Бо піднімалась надто довго, А тепер вогонь, перетворює тврї крила в попел, Пташко моя. Ти все ще сильна! Я все ще вірю в тебе! Що зможеж віднайти всі сили у собі. Ти була так близько до мрії, І не знала, що вона погубить тебе. Ти ж не знала, що обірвуться всі мости, Ти ж тільки десь в книжках читала, Що життя-випробування, і вірити потрібно всім, Ти тільки у книжках читала, що щастя існує, що кохання спасе людей, тільки скількох згубила довіра, ніхто написати не зміг.
2019-03-01 21:35:00
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Sad Girl
@Asteriya Зараз виправлю
Відповісти
2019-03-01 21:39:36
1
Sad Girl
Пасибі
Відповісти
2019-03-01 21:39:41
1
Asteriya
@Sad Girl немає за що))
Відповісти
2019-03-01 21:39:51
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3539
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13383