Помста
Мої крила згоріли в огні, темрява кричить у мені. Не згадаю, коли знала спокій. Хто на мене наслав ці вроки? Не знайду шлях додому. Не покаюся. З останніх сил ще тримаюся. На грані божевілля, та ще опираюсь. Ні! Обставинам не зламаюсь! Крила почорніли. Я збідніла. Сажа вкрила білосніжне тіло. Я вслід тобі прокричу: помри! Іди ж від мене, іди! Згинь, примаро! Згинь, старухо! Вельзевул дзижчить над вухом... Я, мов проклятий диявол, теж порушила всі правила. Крила білосніжні стали прахом. А життя одним лиш жахом. Я прийду вночі до тебе, відьмо! І назад все візьму! Тричі проклята будеш. Пропадеш! Ключ. Замок. Амінь!
2023-04-10 22:20:42
2
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5562
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2528