16

Руслана Семенюк

Я завше у вІршах показую душу Я пишу про те, що не промовлю вживу Хоч десь, та сказати все ж таки мушу Що завдяки тобі я ще досі живу Твої слова дійсно вселяють надію Ти віриш у мене навіть більше чим я Зі мною так важко, я все розумію Як казали люди, я та ще змія Але ж ти знаєш яка я насправді У відвертих розмовах не сховаєш себе І якщо все ж таки казати поправді Мені зараз, як ніколи, не вистачає тебе

2023-01-15 22:07:35

3

0

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1929

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2513