Обернений відлік

Nadine Tikhonovitch

Будь кожним моїм Новим роком: В мир і навіть страшенну війну, І навіть якщо десь під боком Знову крастимуть нашу весну. Будь кожним моїм сновидінням, В ночі, що яскраво палають, Будь шансом моїм на спасіння, Ракети коли пролітають. Будь спогадом кожним, в уяві Проживи замість інших думок, Хоча бачив хто, пам'ятає: Для забуття не існує умов. Будь кожним моїм Новим роком, Днем звичайним і навіть Різдвом, Де шириться містом тривога Або душі збирає кордон. Будь кожним моїм понеділком, Мов привласнити — моя мета... Я чула обернений відлік, Ніби з нас познущались свята...

2023-01-01 21:54:29

15

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Nadine Tikhonovitch

@Тигриця Дякую)) Особливо дякую за помічені одруки) Вино діє)

Відповісти

2023-01-01 22:20:58

1

Лео Лея

Чудовий вірш, глибокий зміст, читається на одному диханні👍

Відповісти

2023-01-02 09:24:31

1

Nadine Tikhonovitch

@Лео Лея Дякую

Відповісти

2023-01-02 16:24:06

1

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8930

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12014