Не тільки сонце
Nadine Tikhonovitch
У житті, на жаль, не тільки сонце - І дощ малює нам думки, І краплі болю на долоньці Розбивають вщент рядки... Буває, серце крижаніє, Коли тримає душу цвях, Та все одно потрібно жити, Як той воскреслий диво-птах! І хоч веселка зустрічається, Вона без горя нам бліда, Бо щастя повністю торкається, Кого торкнулася й біда... І ось скажу тобі що, друже! Парасольку поруч ти тримай: Її відкрий і по калюжах, Коли дощі заллють твій гай!
2021-04-06 11:21:09
44
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
_ᎷᏋᏕᏕᏗ_Ꭾ
Даже не представляю, как можно пропустить такой шедевр😍
Відповісти
2021-04-06 13:53:42
1
Твоя Відьма
👏👏👏
Відповісти
2021-04-09 08:12:11
1
Татьяна Сидоренко
Влучно! І дуже правидно👏
Відповісти
2021-04-14 19:44:37
1
Інші вірші поета
Полон солодких думок Життя, якого нема Весняне марево Раптом це не Ви?
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
Mary marko
@mary_45m
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5455
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10159