24.08.22
Nadine Tikhonovitch
Моя маленька, незламна країно, Твого болю не варта будь-яка гра — Тебе не знищать безжалісні війни І не висушить ворог води Дніпра. Твоє серце б'ється у наших серцях, Ти вічна і переможеш всі битви, Ми плачем з тобою в роках, місяцях,  За тебе лише всі наші молитви. Думали, можуть із тебе сміятись, Що більше за тебе полюбимо їх,  І залишились у полі валятись: Таки над священним сміятися — гріх. Моя велична, незламна Вкраїно, Нехай відіб'ють скоріш всі тривоги!  Перед тобою стою на колінах — Вірю, що далі — самі перемоги. 
2022-10-06 13:37:11
20
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Nadine Tikhonovitch
@Оксана І ніяк інакше!
Відповісти
2022-10-11 22:44:19
Подобається
Леся Українка
Найкраще👍😭🇺🇦
Відповісти
2022-11-17 00:01:20
1
Синій Демон
Шикардос💙💛
Відповісти
2023-01-22 13:24:26
Подобається
Інші вірші поета
Минуле так безсовісно... Згадка про тебе Шкарпетками заручені П'ятнадцять метрів
Інші поети
R..
@Djihad
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5184
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4267