Вірші не приносять слави.
Вірші не приносять слави. Вони не роблять статки Не грають кляті фанфари, Лиш мають у собі згадки. Клаптики того, хто писав. Частини так званої душі Якими він слова благав Щоб стали гарними вірші. Аби коли читати розуміли Аби відчулось воно як Коли себе вже знесилив Думами, що мало ознак. Щоб не замало сказано, Щоб недомовок не було Щоб все було роз'яснено Що, чим і для чого жило. Та буде ясно у чому суть. Чому немає тут тої слави Й чому статки не несуть, А кляті фанфари не грали... Бо наші слова лиш вода. Звуки не лишають сліди. В роздумах завжди біда, А ними не пізнаєш шляхи.
2018-02-14 10:42:14
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1480