Люди - бетонні споруди
rocusan
Люди, то бетонні споруди. Споруди спотворені містом, Яке не має жодної спокуси. Де сльозам певно не місце. Всі люди пусті у середині Тіло, що з бетону, не горить І їх думи не розмити нині. Про почуття дарма говорить. Міста творіння не живуть. Існують, щоб робити більше Бетону і міста, яке клянуть Бо з пустотою жити то інше. Розірвати коло те складно Порочне коло - частина нас. Інструмент міста владний Мається у кожному водночас. І хотілось би лишити бетон Що тою масою не дає дихати. Написати вже новий закон, Аби здихатись, але відомо що Люди, то бетонні споруди. Споруди спотворені містом, Які вже не мають причуди Аби не міситись з цим тістом.
2018-02-15 09:09:15
1
0
Інші вірші поета
Розгубився за вітром видно Ненависна риса Потрібне десь поруч Я залишаюсь
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
-Rayures
@Catalina_P
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10978
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5282