Люди - бетонні споруди

rocusan

Люди, то бетонні споруди. Споруди спотворені містом, Яке не має жодної спокуси. Де сльозам певно не місце. Всі люди пусті у середині Тіло, що з бетону, не горить І їх думи не розмити нині. Про почуття дарма говорить. Міста творіння не живуть. Існують, щоб робити більше Бетону і міста, яке клянуть Бо з пустотою жити то інше. Розірвати коло те складно Порочне коло - частина нас. Інструмент міста владний Мається у кожному водночас. І хотілось би лишити бетон Що тою масою не дає дихати. Написати вже новий закон, Аби здихатись, але відомо що Люди, то бетонні споруди. Споруди спотворені містом, Які вже не мають причуди Аби не міситись з цим тістом.

2018-02-15 09:09:15

Інші вірші поета

Розгубився за вітром видно Так різко холод відчутно Ненависна риса Знаєте, то є така мука - кохати.

Інші поети

Taeter Pompi

@TaeterSmile

dishka1234_AWT

@dishka1234_AWT

Haru Goyang

@AppelmoiSenpai

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

6254

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17002