Ми з тобою...
Ти обрав її а не мене. Як обирають все на світі, і знаєш саме головне, що ми з тобою все ще діти. Давай у твої сімдесят будемо пити каву зі старбаксу, гуляти вуличками, усміхатись, дивитись одне на одного й не поспішно цілуватись. Скажу тобі тоді одне, я не буду більш брехати, таке кохання як у нас було і має статись. Таку любов пронесем через віки і не будемо старатись, одягати ті маски, хіба, що тільки карантині маски, бо ми з тобою переживемо і корону, і чуму. І все ж залишимось такими, бо сильно я тебе люблю.
2021-01-10 14:10:29
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Наталия Вормир
😍😍😍
Відповісти
2021-01-10 16:55:00
1
Рома Райн
Відповісти
2021-01-10 16:56:40
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3367
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2669