Soi-même

HIRONDELLE .

Iels me disent "sois toi-même", Comme si c'était simple, Comme si iels l'étaient, elleux-même. Je vous jure que je fais de mon mieux, J'essaye de penser par moi-même, De pas faire le mouton gâteux, Mais, désolée, j'suis qu'une humaine ! Prévenez-moi si vous trouvez Un·e humain·e qui n'est qu'ellui-même, Pendant ce temps je vais pleurer. Un·e humain·e, iel est forgé·e par les autres humain·e·s Iel passe sa vie avec elleux, iel est sous leur influence. IEL PEUT PAS être ellui-même, un·e humain·e, 𝐼𝑒𝑙 𝑒𝑠𝑡 𝑢𝑛 𝑝𝑒𝑢 𝑑𝑒 𝑠𝑜𝑖𝑡 𝑒𝑡 𝑏𝑒𝑎𝑢𝑐𝑜𝑢𝑝 𝑑𝑒𝑠 𝑎𝑢𝑡𝑟𝑒𝑠 𝑞𝑢𝑎𝑛𝑑 𝑜𝑛 𝑦 𝑝𝑒𝑛𝑠𝑒*. HIR☼NDELLE. *"Iel est un peu de soit et beaucoup des autres quand on y pense", phrase tirée de la chanson "Je suis" de Bigflo et Oli.

2021-11-28 14:21:26

4

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1362

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12027