Soi-même
Iels me disent "sois toi-même", Comme si c'était simple, Comme si iels l'étaient, elleux-même. Je vous jure que je fais de mon mieux, J'essaye de penser par moi-même, De pas faire le mouton gâteux, Mais, désolée, j'suis qu'une humaine ! Prévenez-moi si vous trouvez Un·e humain·e qui n'est qu'ellui-même, Pendant ce temps je vais pleurer. Un·e humain·e, iel est forgé·e par les autres humain·e·s Iel passe sa vie avec elleux, iel est sous leur influence. IEL PEUT PAS être ellui-même, un·e humain·e, 𝐼𝑒𝑙 𝑒𝑠𝑡 𝑢𝑛 𝑝𝑒𝑢 𝑑𝑒 𝑠𝑜𝑖𝑡 𝑒𝑡 𝑏𝑒𝑎𝑢𝑐𝑜𝑢𝑝 𝑑𝑒𝑠 𝑎𝑢𝑡𝑟𝑒𝑠 𝑞𝑢𝑎𝑛𝑑 𝑜𝑛 𝑦 𝑝𝑒𝑛𝑠𝑒*. HIR☼NDELLE. *"Iel est un peu de soit et beaucoup des autres quand on y pense", phrase tirée de la chanson "Je suis" de Bigflo et Oli.
2021-11-28 14:21:26
4
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2586
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13042