Пролог
Спалила.
І що? Спогади ж не забуті. Зрозумій, ти кинула аркуші лише, не пам'ять. Вона, як і раніше, жива. Чи думала, що все пройде? Зникне? Ох, люба, та навіть від тих листів залишився слід. Поглянь. Там попіл.
Так, давай. Чого стоїш? Візьми його в долоні. Підкидай щосили, щоб пориви вітру підхопили. Забрали залишки далеко, де немає тебе. Де їх ти не побачиш. За обрій.
Ну що? Заспокоїлася? Прийшла до тями? Наївна моя, тут правила надто уж прості. І хоч їх не приймаєш, а щоночі, глянувши на небо, ти станеш бачити всі ті ж зірки. Ти повернеш сама все. Нехай ніколи й не визнаєш помилок.
Усвідомиш.
І що? Спогади ж не забуті. Зрозумій, ти кинула аркуші лише, не пам'ять. Вона, як і раніше, жива. Чи думала, що все пройде? Зникне? Ох, люба, та навіть від тих листів залишився слід. Поглянь. Там попіл.
Так, давай. Чого стоїш? Візьми його в долоні. Підкидай щосили, щоб пориви вітру підхопили. Забрали залишки далеко, де немає тебе. Де їх ти не побачиш. За обрій.
Ну що? Заспокоїлася? Прийшла до тями? Наївна моя, тут правила надто уж прості. І хоч їх не приймаєш, а щоночі, глянувши на небо, ти станеш бачити всі ті ж зірки. Ти повернеш сама все. Нехай ніколи й не визнаєш помилок.
Усвідомиш.
Коментарі