Невелика балада про ЗНО
Alina Vykhrystyuk
Залишили бідну дитину без відпочинку 🆘 З понеділка по п'ятницю і навіть субота Хоч би звільнили мене на хвилинку Бо набридла вже домашня робота📚 Майже кожен день я чую: "Тобі колись знадобитися воно!" Я тепер за партою ночую🕯️ Ну хто придумав це кляте ЗНО? Вчу дієслово, числівник, іменники Щоб оцінка була в мене найвища Мені вже в кошмарах сняться займенники Пане Авраменко, ну навіщо? 😥 Доводиться вчить вночі синтаксис і граматику✏️ Адже екзамени вже дуже близько І потім, як тільки я дороблю математику Згадую, що мені ще англійську... Мені довелося здатись в полон Тепер я навіки учень-заручник Можу забути про ігри, про сон Бо єдиний мій друг- навчальний підручник😑📑 ©AlinV Like, якщо жиза!
2018-12-03 00:34:55
9
0
Інші вірші поета
Я намалюю тобі зорі Час невпинно летить Скільки коштує щастя Часом так буває
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3364
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13084