То панк, чи поп?
Vlad Hazda
Рано чи пізно всі панки перетвоюються в поп. Це буває по-різному: хтось несвідомо, комусь тупо більше не ОК. Зараз все досягає швидкості світла, ідеї швидко стають банальними. Були бунтарями, тепер просто стали "нормальними". Так, сьогодні важко зберігати "іншість". Та що це? Це коли ти не схожий на більшість? Чорт, та зараз більшість не схожа більшість - це модно! Через це депресують меленіали, поки світ котиться на дно. Поганя за унікальністю зрештою виявиться марною. Нас занадто багато, буде більше, тож надія здається примарною. Як на мене, варто запам'ятати хоч один, та важливий урок. Навіть якщо ти панк, то рано чи пізно перетворишся в поп.
11.07.2020
4
0
Інші вірші поета
Коли вогонь обпікає лице Пристрасть Вчорашні вірші Емоційний наркоман
Інші поети
Catastrophe
@catastrophespoetry
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11471
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4904