Тиск
Vlad Hazda
Що змушує музику литись з-під клавіш форте? За допомогою чого видушують з гітари ноти? З чим дружить скульптор, коли робить творіння? І що водночас формує гідне поваги людське створіння? Тиск є відповіддю на всі ці питання, ба більше: Він змушує дивитись на речі глибше і ширше. Лиш під ним розвиваємось, світ без нього даремний. Та для когось він згубний, а для когось — буденний. Користаючись ним часто роблять прекрасне. Хтось тисне педалі, аби світло не згасло. Хтось ламає стосунки, перетиснувши в сварці, А хтось тисне в екран, швидко бігають пальці Тиск формує, вирівнює, творить, жене! Вириває з прокрастинації навіть мене Тиск прекрасний! Він у кожному з нас! Якщо вас він руйнує — тоді грайте у пас.
2020-01-30 20:22:39
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ай
Мне последнее время очень не хватало украинской поэзии, спасибо за вдохновение)
Відповісти
2020-01-31 22:43:21
1
Інші вірші поета
Заживу я колись в Бельгії Місто, де сходить Українське Сонце Нова романтика Львова Хто я?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5886
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5033