Тиск
Що змушує музику литись з-під клавіш форте? За допомогою чого видушують з гітари ноти? З чим дружить скульптор, коли робить творіння? І що водночас формує гідне поваги людське створіння? Тиск є відповіддю на всі ці питання, ба більше: Він змушує дивитись на речі глибше і ширше. Лиш під ним розвиваємось, світ без нього даремний. Та для когось він згубний, а для когось — буденний. Користаючись ним часто роблять прекрасне. Хтось тисне педалі, аби світло не згасло. Хтось ламає стосунки, перетиснувши в сварці, А хтось тисне в екран, швидко бігають пальці Тиск формує, вирівнює, творить, жене! Вириває з прокрастинації навіть мене Тиск прекрасний! Він у кожному з нас! Якщо вас він руйнує — тоді грайте у пас.
2020-01-30 20:22:39
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ай
Мне последнее время очень не хватало украинской поэзии, спасибо за вдохновение)
Відповісти
2020-01-31 22:43:21
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5788
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2945