Пристрасть
Вона часто буває бажанною, Та як з'явиться птахою сильною, То тоді вже стає нездоланною, І такою незримою, вільною. Часом, з'явиться з видом коханої, Тієї прекрасної дівчини, Запалає усе від єдиної, Як загляне очима огненними. Торкнеш родимку на ключиці, Поцілуєш ту шию оголену, Віддасишся повністю пристрасті Та вберете їй разом повністю. Пристрасть й інша в природі буває, Коли пишеш ти віршами, прозою, І натхнення тебе розриває, Сам керуєш своєю погодою. В когось муза єдина то музика, І вдихає її кожну ноту дзвінку. Ну а хтось не може без пензлика, Щоб провести хоч раз по листку... Тож буває вона дуже різною, І ми часто без неї не можемо Я знайду, та не знатиму спокою, Свою пристрасть - власного фенікса.
2018-06-10 10:08:09
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Як рідко буває, коли читаєш літери і відчуваєш написане в собі. Це дуже проникливо.. Пане автор, а Ви геній! ❤️
Відповісти
2018-06-10 14:02:51
1
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1747
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1994