Пристрасть
Vlad Hazda
Вона часто буває бажанною, Та як з'явиться птахою сильною, То тоді вже стає нездоланною, І такою незримою, вільною. Часом, з'явиться з видом коханої, Тієї прекрасної дівчини, Запалає усе від єдиної, Як загляне очима огненними. Торкнеш родимку на ключиці, Поцілуєш ту шию оголену, Віддасишся повністю пристрасті Та вберете їй разом повністю. Пристрасть й інша в природі буває, Коли пишеш ти віршами, прозою, І натхнення тебе розриває, Сам керуєш своєю погодою. В когось муза єдина то музика, І вдихає її кожну ноту дзвінку. Ну а хтось не може без пензлика, Щоб провести хоч раз по листку... Тож буває вона дуже різною, І ми часто без неї не можемо Я знайду, та не знатиму спокою, Свою пристрасть - власного фенікса.
2018-06-10 10:08:09
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Як рідко буває, коли читаєш літери і відчуваєш написане в собі. Це дуже проникливо.. Пане автор, а Ви геній! ❤️
Відповісти
2018-06-10 14:02:51
1
Інші вірші поета
Місто курортних романів Просто без слів, занадто прекрасно Зустріч Хто я?
Інші поети
Najma AL
@Najma
N. F.
@nastya_frankie
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1918
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11840