Чому я починаю писати
Насправді, так часто сьогодні буває, Що зневірився ти у житті, І саме тоді душа починає Творити ті вірші веселі й сумні. Але стоп. Якщо говорити про мене, Писати сумне щось не личить мені. Тому я звертаюсь щораз до людини, Яка подарує ті думки ясні. Потрапити в вир моїх думок відносно важко, Проте є ті люди, що кожен раз Мене надихають творити прекрасне І завдяки ним ще мій вогник не згас. Зустрівши людину, я знаю напевно: "Це буде цікаво". Без жодних вагань, Я вогник розпалю свій швидко і сильно, І вогнище вийде без тяжких старань. Якщо повернутись назад до людини, Точніше дівчини, спасибі тобі, Що в віршах твоїх, як грою сопілки, До мене вертаються думки ясні.
2018-05-22 05:27:42
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Weronika Nikulina
Ти все частіше почав мене вражати... Я так не часто пишу і кажу слова вдячності людям, але спасибі тобі. Ти безумовно митець. 💜
Відповісти
2018-05-22 05:48:55
1
Відьма
Дуже красиво))
Відповісти
2018-05-22 05:55:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3199
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2469