Занадто
Вона завжди у всьому аж занадто, Занадто гарна та занадто говірка, Занадто добра, але щось було не надто У неї чомусь країлась душа. Останнім часом наче підмінили, Оту дівчину файну, молоду, І серце на усі замки закрили, А замість нього вставили діру. Вона завжди була серед усіх найкраща, Але впустила істину просту, Що жити неможливо ідеально І все піде, можливо, десь в пусту. Коли для всіх ти стала вже кумиром, Улюбленицею для усіх людей, То пам'ятай, що буде хоч один на світі, Та він зруйнує все в один прекрасний день. Тому не слід ніколи буть занадто, Й на скільки б того не хотіли ми, Наш світ постійно бореться з прекрасними, На жаль, навіть з прекрасними людьми.
2018-05-23 19:50:16
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Це так... проникливо і істинно.
Відповісти
2018-05-23 19:53:28
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4627
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2286