Mal du pays
PBongPal PAC
La pluie coule sur mon visage Je ne crois pas que ce soit de la pluie Ce sont mes larmes Amères Je suis parti loin de mon pays De ma patrie, de mes amis J'ai abandonné ma famille Pour ici Cette contrée m'est étrangère Le climat me désespère Je me me languis du desert Du sable chaud Je me sens dépérir À petit feu Doucement Progressivement Comme un amant loin de sa bien aimée Loin de son visage, De son odeur D'elle. oOo J'espère que vous avez aimé ! C'est l'histoire de mon meilleur ami, qui est un immigré. |PAC|
2020-11-06 10:05:44
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
PBongPal PAC
Merci ! Oui c'est le but !
Відповісти
2020-11-08 11:34:25
1
PBongPal PAC
@Nadine Tikhonovitch Merci beaucoup ❤️
Відповісти
2020-11-08 11:34:36
1
PBongPal PAC
@ Mémé Paradoxx j'avais pas vu ton message ! Je corige
Відповісти
2020-11-18 22:33:08
1
Інші категорії
Філософські Для підлітків Історичні Радісні вірші Привітання Ода
Інші поети
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Samara
@sarah_mae_ragos_villa
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1721