Хоча б у сні...

Памс

Приснись, будь ласка, хоч у сні Й візьми хоч там мене за руку Хоч там пройдемося одні Хоч там забудемо розлуку Хоч там подивимось на зорі Й лиш там ти мило посміхнешся Лиш там, у лісі, де тополі, Про щось ти щиро поклянешся Я відповім, що не залишу, І що підемо до кінця Нас лагідно накриє тиша Й помовчимо... лиш ти і я Що слів немає - не важливо Важлива ти й твій блиск очей Ти тут, ти поруч, все наживо Я не забуду цю з ночей Запам'ятаю я твій запах, Цей сміх, цей образ, цей запал Вже не шукатиму на мапах, Де та дорога, де вокзал Вже не захочу прокидатись Залиште там, у сні, де ми... Лиш там нема чого боятись Лиш там, де ти, де я, і сни...

2023-04-23 18:33:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Оля Дудар

😍😍😍

Відповісти

2023-04-23 18:56:54

Інші вірші поета

Забути... Мовчання Голоси природи Невідомість

Інші поети

Людмила Панчук

@lyudmila_panchuk

Shirudi NR

@shirudi17

Olena Кim

@lenhcikm

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2815

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3299