Пангея
Орест Тихий
Почалась людина - почалось усе Наче, не було нічого тут досі. Постійно десь йде, щось несе Щоб шлях свій звершити невдовзі. Задовго до мавпи Люсі Та задовго до мислення змоги Мільйони життів на Землі Вже плекались у лоні природи. Шаблезубий доїдав дичину Так граційно, як нині пантера, Мегалодони пірна в глибину, Все шукали врата Люцифера. Не було ні раю, ні пекла Було просто життя. Ще не на острові спала там Етна, Не готова до відкриття. І те, що все зараз не так - Не значить, що повинно так бути Сховали свій походження шлях У момент, коли з нього звернули. Забувши минуле, живемо в тепер Ще й сили беремо із того, Що десь там все ж є Люцифер. І кожен знає для кого.
2021-05-17 06:35:47
2
0
Інші вірші поета
Крила не мої Безумовна материнська любов Люди Людство не готове
Інші поети
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4848
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5228