Вірші
Люди
Невже ми такі безнадійні?
Невже то є наш епогей?...
Невже все на що ми спроможні -
Обкрадати інших людей?
Обкрадати не тільки грошима.
Обкрадати їх волю і дух.
Забувати про те що людина
Не повинна тягнути твій плуг.
Та сьогодні усі "благородні"
Їм не гоже спускатись із вілл.
Там же люди, вони безнадійні
Вони вийшли не з міст, а із сіл.
Я не стану їхнім суддею
Ним не стане жоден із нас.
На Богів надіятись марно,
Байдужістюю віє з небес.
Ми будем жити до того
Поки діти наші живі.
А вони замість честі й моралі
30 срібних ховають в крипт`і.
Ми не будем нічого просити
Тай забудьте про те, що корились.
Ми будем жити, як ЛЮДИ.
Виживати ми вже навчились.
3
0
286
Крила не мої
Сказали треба літати,
Та відстань і напрямок забули вказати.
Сказали:"Лети!", бо там є життя,
Тут немає....
Та й де там - теж не сказали..
Полетів, подивився
Та побачив рівно нічого:
Нічого із того, що обіцяли,
Нічого із того, що могло би принести спокі́й...
Може рано того спокою шукаю,
Чи може він занадто прудкий.
Крила швидко втомились,
Мозолі понатирав,
Та лечу , бо сказали, що там
Є те, що шукаю.
Та й доступно воно все є нам.
Долетів.
Далі крила втомились.
Розумію, що навіть не на пів шля́ху
Повертатись даремно...
А далі не сила зробити і маху.
Повз проносятьсяться ті,
Кому крила вдягнули,
Й летять повз темряву в мглі.
Їх вже не наздогнати.
Та й навіщо гнатись тоді,
Якщо крила тиснуть у спину
Й відчуваєш, що вони не твої.
Ще не пізно їх замінити
Або виростити нові, з нуля.
Це краще, ніж нести ношу,
Що тисне, наче земля.
2
0
303
Безумовна материнська любов
Давайте порозмислимо про любов.
Хоча би у деяких моментах її розуміння.
Це явище трапляється знов
Незалежно від волі й хотіння.
Любов може бути типова,
Що приводить людей під вінець.
Та є важлива умова -
Тут треба мати терпець.
Любов може стерти кордони..
Й проявлятись до праці, чи до ремесла
Та й тут є умови -
Потрібно докласти труда.
Та існує в любові одна аксіома
І вона не захована в печерах друїдів, чи мудреців
Вона серед нас і досить відома
Й не потребує фіософів, та інших знавців.
Свій перший подих зробивши наповну
Я бездумно та плачучи
Вдихнув ту любов БЕЗУМОВНУ
І зараз, по життю ідучи
Мені відкриті всі ті дороги,
До яких міг і не дійти.
Впевнений в кожному кроці
Та стираючи ноги у кров
Сила, що наповнює серце -
БЕЗУМОВНА МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ.
4
0
270
Людство не готове
Людство не готове...
Не готове до правди і волі.
Не готове до вибору й думки
Бо думка - є птах,
А правда - кайдани у скові.
І птах той летить все вище і далі,
Бо краю немає...
Коли повертатися треба,
Й залишитись тут на землі.
Де правди немає,
А до волі в посібнику букви дрібні.
Не бійся шукать ті кайдани,
сміливо їх одягни
Перед тим одягни окуляри
Та в посібник все ж загляни.
Залишайся уважним, вглядайся, вдумуйся в текст.
І вже за кілька сторінок
Кайдани з твоєї руки,
Попри всі закони природи,
Перестануть бути важкими
І не будуть руки трясти.
Вони стануть твоїм інструментом,
Бронею, що міцніша за сталь
В боротьбі з черговим моралфагом
Твоя істина - , наче, скрижаль.
Та коли знов розправиш ти крила,
Забувши про смути земні.
Згадай, що правда тебе не зкорила
Це як бачити в повній пітьмі
Поглядом можна узріти людину...
Узріти не тіло,
Не шкіри та м'язів набір,
Узріти єство, набуте тобою
Ще далеко до початку часів
І ми не готові не з того,
що малі, чи ще не зросли,
Зростало багато......
Ми просто ще не доросли.
3
0
174
Пангея
Почалась людина - почалось усе
Наче, не було нічого тут досі.
Постійно десь йде, щось несе
Щоб шлях свій звершити невдовзі.
Задовго до мавпи Люсі
Та задовго до мислення змоги
Мільйони життів на Землі
Вже плекались у лоні природи.
Шаблезубий доїдав дичину
Так граційно, як нині пантера,
Мегалодони пірна в глибину,
Все шукали врата Люцифера.
Не було ні раю, ні пекла
Було просто життя.
Ще не на острові спала там Етна,
Не готова до відкриття.
І те, що все зараз не так -
Не значить, що повинно так бути
Сховали свій походження шлях
У момент, коли з нього звернули.
Забувши минуле, живемо в тепер
Ще й сили беремо із того,
Що десь там все ж є Люцифер.
І кожен знає для кого.
2
0
160
