Петля
Олексій Коваль
Петля висить, Пусто чекає на господаря, Кров'ю жертв залита. Холод, сльози, самотність. Різнокольорове розчарування , Погляди презирства, Зів'яла квітка у великій садибі. Ніж-страждань, Крик віддалених душ, Глибока морська ущелина, Темрява не розвійна , Вогонь який втратив віру. Сміх як ознак передчасної смерті, Зітхання та труна. Бліде обличчя, Вкрите шрамами життя.
2025-01-26 20:04:28
0
0
Інші вірші поета
Відпусти минуле, Йди теперішнім Друг-ворог системи Морє Самотній
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3361
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12097