No soy poeta
No soy poeta aunque me invente planetas llenos de dolor. No lo soy por muchos versos que escriba. Ni lo seré por muchas palabras que invente. Solo soy un intento fallido de expresar lo que siento. Un intento fallido de no provocar un huracán. Digo fallido porque el huracán lo hago con mis poemas. Pero no soy poeta aunque ahora esté escribiendo un poema. Más bien me considero un montón de sentimientos oscuros que intentan salir a la luz. Ni escribo arte ni soy arte, solamente me fijo en amarte y así a veces salen letras sueltas. Otras veces versos, y hasta alguna vez estrofas. Pero eso no me convierte en poeta. Solo soy una escultura más de entre millones. La escultura que crearon mis padres y la que yo intento mejorar. Al igual que muchas otras. Así que no me considero poeta. Solo soy una mano que sujeta bien fuerte un boli, intentando dibujar su corazón con letras. - N.G
2020-12-30 20:32:22
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
ϐℓυє
@-Rayures diossss, gracias de corazón, en serio
Відповісти
2020-12-30 23:36:59
1
-Rayures
@ϐℓυє Corazón pa' ti ❤
Відповісти
2020-12-31 00:13:12
1
ϐℓυє
@-Rayures 🥰❤️
Відповісти
2020-12-31 09:49:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2651
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4705