Качельки

Анастасія Дутка

І тихо колихалися качельки І мрії обривалися у мить Про все,що думав завжди у подушку Тут знищилося і упало вниз І вітер дмухає сильніше Й приносить запахи тих мрій Які розбилися об землю Давно забутих теплих днів І тихо колихаються качельки І тихо мрії падають униз І тихо котяться по щічці Сльозинки не почутих слів.

2018-02-04 16:23:43

Інші вірші поета

Життя Почуття Любов

Інші поети

Anntuanetta

@Anntuanetta

Oliver Schatz

@welario

cha'

@ivresse

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2772

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9278