Hamis

misshapen_mirror

Felhős éjszakákban Beborult elmék sora Egymáshoz csatlakozva Mind felejteni akar Néhány rövidital után Meg is lesz az alaphangulat Összefolyt mondatok sután Hamisan hangzanak Józanul és parasztul Amikor félek remélni Kezed kezemért nyúl Sok fájdalom éri Fagyos lelkem Még ha értelmetlennek tűnik Néha mintha verne Jelenléted melegíti És hónapokkal később Már nem vagyunk idegenek Az elmém nem felhős Mert a nap kisüt a fellegek felett Szemedben játszik a sejtelem Veled minden este önkontroll Mert mikor kezem a kezedben Nem rettegek a holnaptól Élvezni a pillanatot Ahogyan te is akarod És nem csak a bevonatot Nem elég már nekem a platform De mikor már sínen vagyunk Te nem veszel komolyan Jelened a múltba full És nem olvasol a sorokban Kedvesen utasítasz vissza Engem meglep a reakció Mert nem azt gondotam Hogy a barátod maradok Pedig már sínen voltunk És lehettél volna a majdnem De azt mondtad mégsem És most ezért vagyok mélyen Most az első járattal Az állomásra tartok Mert ha nem lehetek valakid Másé sem akarok Hosszú éjszakák után Szívem megnyugvást nem talál Felhős éjszakában Elborult elmém a testem ura Becsukom a szemem És csak arra gondolok Milyen hamisan hangzik Hogy a tiéd vagyok

2019-10-25 12:32:19

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1349