Выгоревшая
Мир сгорел, и я вместе с ним. Посмотри, выгорает моя середина. Что ты сделал? Нет, себя не вини... В этом единодушно моя причина. Посмотри, я выгорела дотла, Догорают мои чёртовы строчки, Те, что когда-то посвящала тебе я; Боясь быстротечной любви просрочки. Мой мир сгорел, я не сохранила пепел, Эти жалкие остатки исчезли куда-то. Их развеет холодный серверный ветер, Чтоб я не смогла собрать их обратно. Посмотри, мне не больно; выгоревшая я, Во мне больше нет ни сердца, ни души. Погоди, пока сотлею я вся до конца, Ведь ещё по одинокие клетки живы. Мой мир сотлел, и в нём серая пустота, Я не пытаюсь что-то там возрождать. Да и ты, поверь, всё же зря, Нам не вернуть наш мир назад.
2021-04-14 14:18:00
17
0
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
46
3
4761
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
110
16
9050