смерть в синьо-жовтих очах
А знаєш, будинки хитаються, в твоїх синьо-жовтих очах, Сьогодні чиєсь обривається, чиєсь синьо-жовте життя. А знаєш, як мені боляче, я помираю із ним. Та завтра доведеться прокинутись, щоб побути ще трохи живим. А знаєш, я ненáвиджу життя, сьогодні ще більше, навіть. Якби ж вони вбили мої відчуття, навіщо вони їх живими лишають. А знаєш, це суча брехня, що біль виліковує час, Я тепер відчуваю це щодня, відколи побачила смерть в твої синьо-жовтих очах... _______________ загиблому Герою 28.09.22
2022-09-28 17:40:16
7
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Nadine Tikhonovitch
@Деміра Рейн а навколо тебе також війна, і сам ти можеш щезнути кожною хвилини, як і цивільні дорогі люди. Але вистоїмо. Війна йде не перший рік... Жах у тому, що люди почали звикати... Але ми переможемо! І буде життя. Обов'язково буде!
Відповісти
2022-09-28 18:06:45
1
Деміра Рейн
@Nadine Tikhonovitch Так, ми переможемо, по-іншому ніяк 🥲🇺🇦
Відповісти
2022-09-28 18:54:41
1
Яна Тарасюк
неймовірна сильна робота, до сліз 😭💙💛
Відповісти
2022-09-28 20:16:38
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1334