У вікнах по місту люди люблять життя...
у вікнах по місту уже гасне світло, темніє так швидко, ніби вимирає. і темрява клята уже навіть тисне, усіх нас підряд - вона не вибирає. у вікнах по місту люди люблять життя, спросоння, і в день, і навіть серед ночі. сьогодні найсильніше, бо клята війна, понад усе його лиш жадає забрати. у вікнах по місту, де світла нема, минуле сміється сміхом дитячим. із світлих душ там будується стіна, бо хоч би що, а її не зруйнувати. у вікнах по місту знову гасне світло, не гасне надія, що це не назавжди. якщо моє завтра вже точно не прийде, своє світло увікненим навік залиши.
2023-02-01 21:36:39
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
МОРГАН РЕЙ
Не зруйнувати. Влучно ! Дуже сильний вірш, емоційний) дякую!)❤️
Відповісти
2023-02-11 16:16:50
1
Деміра Рейн
Відповісти
2023-02-11 16:29:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8914