СВІТЛО
а знаєш, до біса здалося те кляте світло, коли десь там, всередині зовсім не світло, дурні прилумали, що люди можуть бути світом, хвороба, що в головах мільйонів стала синглом. до біса все, що стало вже звичною нормою, час від часу, хочеться сховатись в норах, набридло так, що скаржусь вже на здоров'я, і саркастично лікарам — привіт, це знов я. ніщо не зупинить ідею, час якої давно настав, вперто ідемо в перед, але чи чекають нас там. навіть, якщо до мрії залишилась одна лиш верста, життя заточує кожного, під свій власний верстат. до біса всіх тих, що «все буде добре» казали, вочевидь передивились наші новинні канали. хвилюються щиро і обіймають, щоправда з Канади, поки ми ванній, пересиджуємо чергові канонади. до біса усе, коли я й так вже його втратила, нинішній вік — вимірюється людськими втратами. скільки не ховай власне життя під загатами, завжди знайдеться той, хто прийде його забрати.
2022-10-22 14:55:38
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Деміра Рейн
мені дуже подобається ♥️
Відповісти
2022-10-22 17:07:13
Подобається
Деміра Рейн
@Деміра Рейн вперше за великий час😂😂
Відповісти
2022-10-22 17:07:28
Подобається
Деміра Рейн
😂😂
Відповісти
2022-10-22 17:47:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1731
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3960