СТРІЛЯЙ
Стріляй, тоді як стоятиму біля стіни, Я не благатиму тебе про пощаду. Нікчемності в собі не тамуй ти. Стріляй, я скоїла зраду! Стріляй , ти ж не знатимеш мого імені. Тобі ж буде байдуже хто я була, Я пил, що заважає вільно дихати тобі. Стріляй, покінчи з хвилиною мого життя. Стріляй , не змигнувши карим оком. А як далі спатимеш! Ти ж потім не матимеш спокою. Стріляй, годі чекати вже. Стріляй, коли вже зброю взяв до рук, Я не зроню кришталеву сльозу. Давай, звільни мене від цих мук. Стріляй, я в тебе прошу. Стріляй, я кажу тобі , стріляй. Годі вже гратися зі мною. Іншого виходу ти не чекай, Стріляй, завдай мені пекельного болю. Він вистрелить точно, я знаю. А сама у думках секунди рахую; Чого ж він так довго чекає? Вагається: чи житиму, чи вмру я. ________________________________ Тим, хто загинув в таборах смерті.
2021-04-30 19:29:20
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Astrid
До мурашок...
Відповісти
2021-05-03 04:42:54
1
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2056
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1972