خيوط حياتي
قطعت خيوط حياتي وارتبطت بضلامي ونسقت احلامي باحزاني وزينت كلماتي بدمائي من كان يتوقع ابتسامة وسط زحمة من احزان تلك تصاميم عذابي هل اعبر عن شعوري وانا فقدت شعوري وسط ضلام هلك قلبي وسط احزان •°•°• بختصار انا بحرآ لا ينتهي من احزان والالم موسيقى تغسلني في الليل.. كائنا كونيا.. كل يوم عنده .. عالم بأكمله، •°•°• أولد في أولـه وأموت عند ساعة الصفر. أرمي برباط عربتي إلى النجوم، لو أكتفي بهذه الأرض •°•°• واترك ذلك الكون مخذولا في صدري. إلى ربيع حمام يهدج زرقة السماء، ستروني كل فصل تذعرني الأرض وتنشد صديقتي بحزنا وياس
2018-09-03 08:06:57
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
نـُونِه
جميل بل إروع ما يكون💜💜💜😁
Відповісти
2018-09-03 10:16:15
1
Jack Frost
@نـُونِه تشكر/ـي😍🙋😋😋
Відповісти
2018-09-03 10:24:52
2
نـُونِه
@Jack Frost لا داعي، حقاً أنهُ من قلبي 💜
Відповісти
2018-09-03 10:48:43
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1985
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546