خيوط حياتي
Jack Frost
قطعت خيوط حياتي وارتبطت بضلامي ونسقت احلامي باحزاني وزينت كلماتي بدمائي من كان يتوقع ابتسامة وسط زحمة من احزان تلك تصاميم عذابي هل اعبر عن شعوري وانا فقدت شعوري وسط ضلام هلك قلبي وسط احزان •°•°• بختصار انا بحرآ لا ينتهي من احزان والالم موسيقى تغسلني في الليل.. كائنا كونيا.. كل يوم عنده .. عالم بأكمله، •°•°• أولد في أولـه وأموت عند ساعة الصفر. أرمي برباط عربتي إلى النجوم، لو أكتفي بهذه الأرض •°•°• واترك ذلك الكون مخذولا في صدري. إلى ربيع حمام يهدج زرقة السماء، ستروني كل فصل تذعرني الأرض وتنشد صديقتي بحزنا وياس
2018-09-03 08:06:57
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
نـُونِه
جميل بل إروع ما يكون💜💜💜😁
Відповісти
2018-09-03 10:16:15
1
Jack Frost
@نـُونِه تشكر/ـي😍🙋😋😋
Відповісти
2018-09-03 10:24:52
2
نـُونِه
@Jack Frost لا داعي، حقاً أنهُ من قلبي 💜
Відповісти
2018-09-03 10:48:43
1
Інші вірші поета
الصمت و السكينه ....ساكون بخير .... حطمتني أنت.. مبلل...مبلل...
Інші поети
A Kind Of Spell
@a_kind_of_spell
Lalisa_Livingston
@Lalisa_Livingston
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1834
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12060