" Усе життя лиш обіцяв "
Merian Varner
Тільки розтоптані надії Що бачить пасинок чужий ? Він так надіявся на тебе , А ти його давно підвів Неначе рідним стати батьком Йому ти кровно обіцяв Та , як прийшлося помагати Ти по житті на все начхав . Образливо оцій дитині Яка хотіла лиш тепла Сім'ю дитина уявила Та не діждись твого добра ! . Не знала мати з ким зв'язала Життя і доленьку свою Він обіцяв бути примірним А сам начхав на всю рідню . Ні синові , ні мамі , жінці Не хтів нікому помогти Він завжди обирав себе лиш Щоби добратись до мети : У мами добре обігріють У жінки стіл із смакоти У сина хочеться підтримки , А на взаємність - не піти ! . Горбатого - могила справить Якщо по суті егоїст Слова його ніщо не важуть Він наче справжній атеїст ! Не вірить в цінності , ні в клятви Зато майстерно їх давав Ніхто вже більш йому не вірить Бо все життя усім брехав !.
2023-01-10 12:05:12
7
0
Інші вірші поета
" Мені не спиться " " У акваріумі рибки" " Дитинство" " Час летить "
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
Keiana Smith
@crazyreader99
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2786
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10919