" Ти поїдеш "
Ти поїдеш забравши з собою це літо Те сонця , що днями так гріло мене І діло повір таки не в погоді Все тому , що поряд не буде тебе . Ти пробач карі очі за солоні ці сльози За те , що я душу рву ще й тобі Я відпущу лодоню немов би на віки , А потім на сам посиджу в тишині . Так важко останні ці дні зупиняти Коли години між пальці , неначе вода Я кожну хвилину готова віддати За те , щоб на відстань не відпускати тебе . Я буду чекати сонячними днями й зоряними ночами приїзду твого І нехай вже на вулиці буде не літо , а осінь І з похмурого неба буде капати дощ Як побачу тебе зацвіте все навколо Обійму , поцілую і відчую тепло.
2021-05-17 17:18:36
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Merian Varner
спасибі ☺️
Відповісти
2021-05-17 17:33:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2499
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3133