" Так важко відпустити "
Так не просто відпустити цю людину Яка була підтримкою в тяжку годину Була твоїм плечем - твоя відрада Завжди корисною була її порада . Не просто так про все забути : Адресу , номер , та стосунки . Коли усе тобі нагадує , що був У тебе колись : хлопець , дівчина , або найкращий друг ! Перекреслити - із свого життя забрати Поставити на своє серце грати ! Від тих людей , які там довго жили Теплом своїм, колись нас окружили. Так важко дати волю почуттям , Коли вже пізно і назад немає вороття, Коли слова втрачають зміст і все без сенсу Вже не впускаю людей в гості - зачинене серце .
2021-05-23 22:37:08
14
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Merian Varner
спасибі ☺️
Відповісти
2021-05-24 05:39:22
Подобається
ДрВейдер
А вот теперь на чистоту. Меня спрашивали часто, что может тебя заставить плакать, а я говорю, что то что касается моей жизни на прямую. Буду откровеннен, этот стих тронул меня своими слонами и своего главное тем что именно такую же ситуацию я чувствовал буквально на днях
Відповісти
2021-05-31 22:01:40
1
Merian Varner
@ДрВейдер , спасибо большое я старалась передать ощущение в такие жизненные моменты 😊
Відповісти
2021-06-01 06:56:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1427
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1239