– Не встигли ми одну аферу провернути, як треба вже в другу. Який космос? – ми думали над пропозицією Ліліт полетіти в експедицію на Землю.
Ідея виникла несподівано, але була цікавою усім. Проблема лише в тому, що маршрутна ракета через Землю не літає, а своєї в нас немає.
    – Є два варіанти: нападаємо на маршрутну ракету, або позичаємо на воєнній базі – посміхнувся Ерік.
    – Я не буду  лізти в ще одну пригоду з пістолетом! – запротестувала Хелен.
   – Я згодна. Тоді треба якось вихопити ракету на воєнній базі.
     – Знову записи стирати?
    – Думаю, можна без цього. У нас є пропуски з якими можна і на базу, бо ми маємо права брати у них вертольоти для експедицій.
    – Дуже добре, а як же камери?
    – Можна вимкнути світло і поки увімкнуть генератор, ми зможемо проникнути на ракету і увімкнути режим невидимості. – раптом сказав Ерік.
    – Який режим невидимості?!
    – У ракетах є такий, але він вмикається лише у відкритому космосі; проте, якщо змінити положення деяких провідків, можна увімкнути цей режим у будь-який момент.
   – Як він працює?
  – Радари не бачитимуть цю ракету.
  – Добре, а чергові?
  – Космодром далеко від основної контори, на березі моря .
  – Що ж, у нас є план.
  Я зітхнула, сьогодні ми задумали ще одну складну подію. Я знаю захвилювалася, хоча в космосі вже була багато разів, але ж тепер ми будемо самі.
З цього моменту у нас почалася фізична підготовка до польоту, правильне харчування і тести у психолога. Ми поверталися додому дуже втомлені і замучені, але ніхто навіть слова не зронив про втому. Цього разу на підготовку було два тижні і ми ретельно виконували всі пункти плану. Вночі все частіше снилися сни про Землю, я вже почала про написання книги з моїми снами, бо вони були такі різні та яскраві.
   Якось одного ранку ми з Хелен встали раніше за всіх і почали говорити про сни.
     – Знаєш, Марі, мені так часто сниться красива дівчинка з крилами за спиною.
     – Розкажи про ці сни.
    – Я пам'ятаю зимовий ранок.  Я йшла кудись і раптом на мене накинулися якісь бандити. Я дуже злякалася, бо кожен тримав пістолет і всі були націлені в мене...  Все наче в сповільненій зйомці: їхні пальці тиснуть на курок, а я раптом розумію, що мене хтось міцно обіймає. Розплющую очі і бачу розгорнені шатром наді мною крила. Дівчинка закрила мене своїми білими крилами, але за мить вони стають червоні від крові, а вона шепоче: "Я нікому не дозволю зробити Вам боляче! "  Потім ще пам'ятаю як вона винесла мене на спині з пожежі...
    – Це щось означає. Може, у тебе є твій янгол-охоронець?!
   – Мабуть так і є.
   Я задумалась про цей сон. Все таке знайоме і близьке наче...  Звісно, крила це образне значення, якщо сниться людина з крилами, яка захищає тебе, значить вона твій янгол.
    Так і проходили наші дні і от настав останній  вечір для нас на Марсі. Ми пили чай, згадували як добре нам було разом всі ці роки...
     – Що ж, наш останній день на Титаніку. Ми повернемося сюди не швидко, але, сподіваюсь, повернемося, адже ми не знаємо, що нас чекає на Землі. – підсумувала вечір Ліліт.
    – Так! Завтра в нову експедицію! Впевнена, що у нас все вийде.
    – Ми завтра летимо додому? – прошепотіла Хелен.
    – Так...  Додому.