Старенькі й смерть
Євгенія Стрельченко
Он видко, за нами волочиться. Роззуйся, ми підемо босими. Нехай дасть сили нам земля. Нехай ось так, раз їй так хочеться. Ми ж просто волі просимо, А вона бажає забуття. Ніколи. Тихенько, щоб не почули розмови, Всі тіні, за нашими спинами, Що йдуть за нами годинами. Кажу: Ти вибач, не мали крову. Я так тебе люблю, лебідко. Прости, жили ми дуже бідко. Он видко, волочиться За нами, старезно- сивими. Нехай зігріє нарешті нас земля. Нехай ось так, раз їй так хочеться. Ми ж просто ступали між росами Дорогою свого життя. Прийшли. Знайшла.
2021-11-30 00:10:25
1
0
Інші вірші поета
З якого ти тіста? Тінню від світла Дарма У тобі сотні злив
Інші поети
Уляна
@Ulyana_New
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3757
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4245