У онкологічній клініці нас не те щоб дуже чекали, але таки погодилися прийняти через годину. Я сіла на обдертий диван, якому, мабуть, років 40. Голова йшла обертом від усього, що відбувалося, я досі не розуміла, як так.
"Мабуть, треба подзвонити Віці" - подумала я. На щастя, вона одразу взяла трубку:
- Вік.. у мене знайшли рак
- Ага, Аль, дуже смішно! Ти ж жартуєш? - В кінці кінців завагалась подруга
- Віка, ти нормальна? Які в біса жарти?! У мене є всього одне літо!
- Але.. як так?
- Та я не менш шокована - зітхнула я -розумієш, все тільки почало налагоджуватися, а тут..
- Ти де зараз? Я приїду підтримати
- У онкологічній клініці. Тій, що біля нашого кафе. Я біля 13-того кабінету
- А номер-то який щасливий.. Хоча, це ж онкологічна клініка, все логічно
Ми розсміялися. Цікаво, як називається, хвороба, коли ти і з раком можеш жартувати. Мабуть, позитив головного мозку
- Аль, тримайся там! Я буду через 10 хвилин - з цими словами Віка кинула трубку
Рівно через 10 хвилин я почула крики у коридорі, а через пару секунд мене хтось обійняв ззаду. Звичайно, це була моя подруга. І як вона це робить? Буквально 10 хвилин тому вона ж ще лежала у ліжку
- Боже, Аля, це просто жахливо! Але, знаєш що? Ми зробимо це літо найкращим, ми встигнемо абсолютно усе, що не встигли за 17 років життя!