Відьма
            
            Відьма в осінь ступає м’яко,
   Тіні тануть, мов стерті сліди.
     Вечір шепче таємно й лячно,
А вітри огортають світи.
 
     Листя осені в танці кружляє,
  Небо криє нічний оксамит.
 Міць землі в її кроці грає,
     І в мовчанні застигла мить.
 
 Іскри в серці палають тихо,
  Знає відьма старий заповіт.
      Осінь каже з добром лихом ―
 Про життя і вічний політ.
 
      Місяць сріблом торкає руки,
І в очах сяє іскра чар.
             Відьма знає: любов — відлунки,
      Що знімають з душі тягар.
 
              Осінь — символ кінця й початку,
               В ній  прощання й тепло долонь.
         Він для неї — небесна згадка,
     Що у мріях немов  вогонь.
 
Сила вічна в серці палає,
    Єдність душ і гармонія тіл.
  Відьма в тиші ім’я згадає,
       Саме так, щоб він зрозумів.
 
     Осінь в танці з дощами кружляє, 
   В мить одну все зміниться знов.
  Відьма знає: їх вальс не згасає,
     Обійнявшись, станцюють любов.
            2024-10-16 17:45:29
            
            
                                                    2
                
                
                
        0