-Гей, хлопчику!
-Га!
-Хлопчику, підійди-но
-...
-Як тебе звати?
-Сергій
-Зроби мені ласку, жару треба запити
-Що?
-Ось, тримай п'ятдесят гривнів.
-...
-Купи мені чєкушку
-Що пане?
-Чєкушку
-Що це?
-Ну горілка, 250 мілілітрів
-А-а-а-а, зрозумів.
-Ну, то йди
-Заждіть
-Шо?
-То вам горілки купити?
-Та
-А де я по вашому то зроблю?
-Підеш на ринок у хлопців спитаєшся
-Який ринок?
-Ну, тойво, шо в центрі
-Де?
-Як підеш - побачиш
-Немає там ніякого ринку
-Як це?
-Ну от так, скільки ходив, жодного разу не бачив
-Кепсько ходив
-Може
-Виходиш ти з-за рогу, вертаєш на ліво, йдеш-йдеш-йдеш, вертаєш на право, йдеш-йдеш-йдеш, чемчикуєш через тойво перехрестя і...
-Не розумію
-Чого?
-Де те місце
-То я тобі повторю
-Добре... До яких хлопців звертатися?
-Ну знайдеш, стоять вони
-Просто стоять
-Просто стоять
-Просто стоять?
-А я, курва, знаю шо вони там ше роблять
-Добре...
-То йди
-Але, якщо не вийде, то я поверну гроші
-Добре
Пішов Сергій своїм шляхом, бо половину з настанов вуйки не запам'ятам, а решту не почув. На зустріч магазинам, в яких на вітрині монополію тримало вино та пиво. Ринок він так і не віднайшов, хоча від того центру відійшов по кварталу у всіх можливих напрямках. Хлопців бачив усіляких, на роверах, на мопедах, на машинах, з дівчатами, але вони не були схожі на тих самих хлопців. З того розчарувавшись, Сергій покинув ідею, та вернувся.
Вуйко розпластався по тротуару під сонечком та лежав у відновлювальному положенні.
-Пане
-...
-Пане!
-Г-а-а-а?
-Ви спите?
-Шо?
-Я ходив до центру, нічого не знайшов, ось ваші гроші
-Мої?
-Так, пане
-Ну, то й добре
-Пане?
Вуйко продовжив спати. Біля нього стояла маленька порожня пляшечка вишневого настою. "Невже він ще когось вмовив?". Сергій запхав гроші пану до кишені, та пішов геть.