-Куме, а, куме, дайте мені свій ровер
-Ровер? Нашо він тобі?
-До міста їздити, куме. Ви всеодно як придбали машину їм не користуєтеся.
-Так в тебе теж є машина
-Куме... то не машина а самоскид, жере соляру тіки в путь. Куме, ви взагалі бачили ціни на ту соляру? Сьодні от їхав, куме, проїзжав те табло, так подуріти можна, літра як 3 різані хлібини.
-Є таке
-Так от, куме, до чого це я? Дайте ровера
-Добре, але ти скажи мені, шо з того вийде? Воно ржаве, криве, старе
-Я його, куме, зремонтую. Не звалиться, куме, ваш дім з того шо ви його звідти відтянете.
-Ба який, відремонтує
-Так, куме, відремонтую
-І їздити буде
-І їздити, куме, буду
-Ясно шо дім встоє, бо то є цегла. М-м-м, добре, хай тобі грець
-Кумчику мій!
-Не кумкай, то все для збереження екології...
-Та, куме...
-...та твого здоровья, бо розжирів ти як свинтус.
Вони погодились, що ровер піде у користування. Звісно, так як, стояв він понад три роки по підстінкою дому, майже без руху, то, сезонне підкачування колес не робило погоди. Це був звичайнесенький "Супутник", випущений ХВЛ, спаплюжений часом та польовими мишами.
Сергій, як перевіз той "транспортний засіб" від кума до себе, почав уважно розглядати його на предмет ушкоджень. Першою під ніж пішли вкриті борознами шини, змінюючись новесенькими від фірми "БестВей", натомість камери все ще тримали навантаження. Обід та спиці вкрилися іржею, взагалі втративши вид та натяки на жосткість, тому змінилися новесенькими фірмовими від "РанЕвей". Гальма, що мали б стискати обід, стерлися до кріплень ще за каденції Петра Олексійовича, та полетіли у смітник, поступаючись новесеньким дисковим фірми "СтопРанЕвей", дочірньої компанії "РанЕвей". Ланцюг з'їявся разом із шестернями касети передач та теж був змінений разом з ними на новесенький фірмовий "ГоуРанЕвей".
Здавалося б, на цьому все, всі частини які мають рухатися - рухаються, та роблять це відповідно до заявлених ТХ, але під час першого ж заїзду, спускаючись до річки, сідло провалюється, руль вискакує з кріплень, педалі гнуться, а рама відділяється від першого колеса. Система з таким накопиченням хаосу не могла триматися довго, тому, десь на дні склону, біля річки, лежачи під купою брухту, в який за секунду перетворився ровер, Сергій сказав собі, що так справа не піде, так діла не буде і зібравши уламки пішов до майстра.
Йому продали та встановили нову раму з амортизаторами, руль з гумовими вставками, педалі з шипами та спортивне сідло. То був уже зовсім інший ровер. Єдине, що об'єднувало з попередником - кріплення під багаж та камери. Не кажучи вже за бюджети їх створення. Та гра у конструктор вийшла Сергію у три початкових ровери, або як він полюблював рівняти, у центнер соляри.
Змучений, але не скорений, Сергій поїхав додому, де його обачливо піджидав кум.
-О, бачу ти покинув той мотлох та вирішив все ж таки, купити шось нормальне
-Так, цей нівроку, а ти чого, куме, мене чекаєш?
-Так, хотів глянути на свій ровер, побачити що ти там з нього змайстрував
-Нащо воно тобі?
-Бо то мій ровер
-Який ровер?
-Який я тобі тимчасово віддав
-Тимчасово?
-Віддав
-Перший раз чую
-Не бреши
-Не брешу
-Де він? Що ти з ним зробив?
-Не розумію про що ти
-А ще кумом називає
-Так, називаю
-Де ровер?
-Не має
-Як це, не має?
-Счез
-Як це счез?
-Як-як, відпустив іржаві крила та злетів
-Не кепкуй з мене
-Я не кепкую
-Де ровер?
-Пропав
-Як це пропав?
-Провалився піл замлю та його змило підземними водами
-Ти знущаєшся?
-Ні
-Де ровер?
-Матір божа
-Де ровер?
-Трясця твоєї матері, ось він!
-Де?
-Де-де, ось!
-Так де?
-Піді мною
-Невже?
-Так
-Матір божа
-Я його трохи зремонтував
-Трохи? Від нього місця живого не залишилося
-Бо його не було
-То вже інша справа. Ти скажи мені, шо робити будемо?
-В сенсі?
-Я теж тепер хочу на ньому проїхатись
-Дзуськи!
-Як це дзуськи?
-А ось так от! Хто його робив?
-ХВЛ
-Не виробляв, а ремонтував?
-Ти
-Ну от і все!
-Шо все? Ще не все! Кто має його паспорт?
-Паспорт?
-Так, паспорт, посвідчення про приналежність власнику
-Чим доведеш, що це він?
Ця суперечка тривала до світанку, і тільки усміхнувшись ранішньому сонцю вони домовились за кумову частку та графік користування.