34.

Людмила Баглай

✍✍🙏🏻🙏🏻🙏🏻 Життя людського цінність , Втрачає значення в війну! Дрейфуючи у ночі сутінках І створюючи армію свою... І тіло падає в глибоку прірву , А душу світлу в вись несе... Бо смерті холод поцілунку, Із тіла кров до краплі цього п'є! І прощення тепер не буде, І заспокоєння ніяке не прийде, Прокинувшись, не зміниться, Життів уже нічиїх не верне! Ця армія життів небесна, Дозор у чистому небі несе! За них ми молитися будем, Пам'я ть про них не пройде! Не згасне ні в серці, ні в розумі, Пережитих стан тих почуттів, Історії нашої сторінки записано, Кров'ю загиблих невинних життів!!! 30.04.2022

2023-01-29 15:27:14

2

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4094

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4907