Що зроблено, то зроблено
Людмила Скрипко
Що зроблено, то зроблено, пробач. Запізно плакати й заламувати руки, Жалітися на полосу невдач І совісті імітувати муки. Що зроблено, то зроблено, забудь. Тому і звем минуле ми минулим, Щоб відпустити помилкову суть І жити далі, ніби все забули. Як вийшло, так і вийшло - хай іде. Як птах з руки зірвався - не спіймати. Життя - це не один похмурий день, Щоб, як змінить минуле, рахувати.
2021-06-03 19:55:33
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Людмила Скрипко
Щиро вдячна за відгук❤️
Відповісти
2021-06-04 18:04:09
Подобається
Інші вірші поета
Життя барельєф Крила. Цілий світ Лиш раз на рік
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504