Оля

Людмила Скрипко

Вдома я не був чотири роки, Опалила ці роки війна. Я чіплявся за життя у комі, Згадуючи рідних імена. А своє чужим мені здавалось. Кожен день - випробування волі. Та луною в серці відзивалось Лагідне ім'я жіноче - Оля. Заново навчився говорити, Намагався не гнівити долі. Все згадав і захотілось жити, Цілувать біляві коси Олі. Речі зібрані, наплічник за плечима. Мчить мене у рідний край автобус. Ледь встигаю провести очима Зерносклад закруглений, мов глобус. Сердце в мить зайшлось, як навіжене, Той будинок здалеку впізнав. Розмальована в небесний колір стеля Й два вікна виходять на вокзал. Підійшов, парадна на паролі. Закурив, чекання - не біда. Сілует на обрії, мов Олин І її неспішная хода. Але що це, хто це з нею разом? Серце пропуска удар один... Поруч хлопчик. Наче за наказом Мліють ноги. То у Олі син? Зайвий я. Сім'я, напевне, в неї. Йдуть удвох вечерю готувать І чекати батька у оселі. Я б пішов, а серце бунтувать Почало. Шалено б'є у груди: "Стій, не йди! Ще трішечки зажди Ми ж уже давно дорослі люди..." Я застиг. Ці двоє підійшли. В Олиних очах краплинки-сльози Усмішка нервова на губах. Тихо дивиться на мене хлопчик Бачу свої очі в цих очах. Моє серце наче схаменулось, Пропустило знов удар один, Блискавкою в голові майнуло: "Це не в когось, це у мене син!"

2021-11-15 19:48:37

5

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1721

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15872