Нелюбов
Я вслухаюся в кожне слово,
Вуха ніби закладено ватою.
Ти щось кажеш, не чую знову...
Пахне терпко в повітрі розплатою
За мої недзвінки щовечора,
Поцілунки гіркі з неувагою,
За мою нелюбов приречену,
За незраду що стала зрадою,
За наш звичний у домі незатишок,
За бажання, що не здійснилися
І за сльози в обіймах товаришок.
Так, я винен. Як з цим змиритися?
Як із нами усе це сталося?
Тільки зараз я усвідомлюю,
Що одне лиш мені лишалося-
Я прощення твоє вимолюю,
Обіймаю коліна, каюся
І в спустошенім серці ворушиться
Почуття, що від нас ховалося,
Ожило, коли світ розрушився...
Ти не слухаєш жодного слова,
І повторюєш, як заучене:
Я не хочу кохання такого,
Я давно їм до краю замучена.
Я втомилась від нелюбові,
Поцілунків гірких з неувагою,
Намагалася бути з тобою...
Але стала незрада зрадою.
2021-12-01 07:35:35
2
0