Нелюбов

Людмила Скрипко

Я вслухаюся в кожне слово, Вуха ніби закладено ватою. Ти щось кажеш, не чую знову... Пахне терпко в повітрі розплатою За мої недзвінки щовечора, Поцілунки гіркі з неувагою, За мою нелюбов приречену, За незраду що стала зрадою, За наш звичний у домі незатишок, За бажання, що не здійснилися І за сльози в обіймах товаришок. Так, я винен. Як з цим змиритися? Як із нами усе це сталося? Тільки зараз я усвідомлюю, Що одне лиш мені лишалося- Я прощення твоє вимолюю, Обіймаю коліна, каюся І в спустошенім серці ворушиться Почуття, що від нас ховалося, Ожило, коли світ розрушився... Ти не слухаєш жодного слова, І повторюєш, як заучене: Я не хочу кохання такого, Я давно їм до краю замучена. Я втомилась від нелюбові, Поцілунків гірких з неувагою, Намагалася бути з тобою... Але стала незрада зрадою.

2021-12-01 07:35:35

Інші вірші поета

Пазл Сенс і суть *** Тривога

Інші поети

Ася Громова

@asii

Josephine schultz

@josephine_schultz

Baekhyun

@yoona_Novels

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

3230

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2397