Нелюбов
Людмила Скрипко
Я вслухаюся в кожне слово, Вуха ніби закладено ватою. Ти щось кажеш, не чую знову... Пахне терпко в повітрі розплатою За мої недзвінки щовечора, Поцілунки гіркі з неувагою, За мою нелюбов приречену, За незраду що стала зрадою, За наш звичний у домі незатишок, За бажання, що не здійснилися І за сльози в обіймах товаришок. Так, я винен. Як з цим змиритися? Як із нами усе це сталося? Тільки зараз я усвідомлюю, Що одне лиш мені лишалося- Я прощення твоє вимолюю, Обіймаю коліна, каюся І в спустошенім серці ворушиться Почуття, що від нас ховалося, Ожило, коли світ розрушився... Ти не слухаєш жодного слова, І повторюєш, як заучене: Я не хочу кохання такого, Я давно їм до краю замучена. Я втомилась від нелюбові, Поцілунків гірких з неувагою, Намагалася бути з тобою... Але стала незрада зрадою.
2021-12-01 07:35:35
2
0
Інші вірші поета
Лиш раз на рік Час Що зроблено, то зроблено Зміни
Інші поети
Ella Verrremi
@verrremi
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2562
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13467