Наймогутніша сила

Людмила Скрипко

Всі розказують - жити важко, Що ні день, то нова халепа. Слухай серце своє уважно І все буде, повір, як треба. Коли хочеться скласти руки, Уперед йди, не будь малодухом, Нам ніщо так не сковує рухи, Як та мить, коли впав ти духом. Стережись брехунів підступних, Їх слова - прохолода в спеку, А насправді то страшні люди, Що зневіру несуть й небезпеку. Всі буваєм підвладні слабкості, Боїмося прийняти побачене. Не віддай своє серце заздрості І не бійся просить пробачення. А коли хтось душі обмерзлій, Де роками так морозно, сніжно. Усміхнеться відкритим серцем З неповторним тремтінням ніжним І зігріє замерзлу душу - Не кажіть, що так не буває. Щира посмішка кригу рушить, Душу світлою зберігає. Наймогутніша сила - віра. І це, знаєш, не завжди про Бога, Це про те, щоб знайти в собі сили І повірить в людину знову.

2021-11-19 06:50:38

Інші вірші поета

Різні Моїй мамі Важливо прокидатися щасливим... Караоке

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Mrs Monica L

@MrsMonica

Mateo Torres

@mateo_adrian

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5622

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2655