підбори.

Ліля Галка

Сусіди чекають і слухають її підбори Які стукають від квартири і до ліфта Щоб за хвилину вийти і бути схопленими Її дорогими парфумами, Затамувавши свої подихи Ніхто не питає, чому стільки Снігу в її посмішках І чого до неї ніхто не приходить Коли з їх квартири лунає сумна музика Вона ніколи не обертається А коли говорять, то посміхається Відповідає, забуває і знову розвертається І йде. Спішить жити, Спішить бути вагомою Чиєюсь мовою, Захопленою і розкутою Вона прокидається Все знову повторюється Душ, сніданок, підбори Під дверима сусіди Душі голі на вулицях обіймають, Торкаються, цілуються і прощаються Вона не розуміє і не здогадується Що її закрита душа Для когось теж є гола

2020-05-07 20:36:30

4

0

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1957

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11395