підбори.
Сусіди чекають і слухають її підбори Які стукають від квартири і до ліфта Щоб за хвилину вийти і бути схопленими Її дорогими парфумами, Затамувавши свої подихи Ніхто не питає, чому стільки Снігу в її посмішках І чого до неї ніхто не приходить Коли з їх квартири лунає сумна музика Вона ніколи не обертається А коли говорять, то посміхається Відповідає, забуває і знову розвертається І йде. Спішить жити, Спішить бути вагомою Чиєюсь мовою, Захопленою і розкутою Вона прокидається Все знову повторюється Душ, сніданок, підбори Під дверима сусіди Душі голі на вулицях обіймають, Торкаються, цілуються і прощаються Вона не розуміє і не здогадується Що її закрита душа Для когось теж є гола
2020-05-07 20:36:30
4
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2766
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3294